Протасова-Бахметєва (Половина-руїна) палаца

З 1885 року помістя володіла поміщиця-меценатка Юлія Степанівна Пащенко (до 1917 р.). У 1860 р. засновано Носковецький цукровий завод, тут працювали 165 робітників. Вони щорічно виробляли 60000-100000 пудів цукру-піску. Працювала цегельня, вона виробляла 100000 штук цеглин щорічно. До 1751 року в селі була дерев'яна багатоярусна церква. З благословення Греко-католицького єпископа Аонасія Шептицького за кошти і при допомозі прихожан було збудовано Різдвяно-Богородицький храм. У 1862 році місцевий поміщик генерал Дюгамель за сприяння священика Базилицького відкрили церковно-приходську школу. (Труды Подольского епархиального комитета под редакцией Е. Сицьінского г. Каменец-Подольский 1908 г. ст. 277).

У 1884 році Міністерство освіти у Носківцях відкрило своє училище. Старожили села переказували, що до Носковець приїжджав Степан Васильович Руданський — тодішній семінарист Кам'янець-Подільської семінарії. Він збирав у селі народнопоетичні співомовки. У 1852 році вийшла його збірка «Народные малороссийские песни», у ній було чимало пісень, зібраних у Носківцях. (М. П. Солоненко — краєзнавець). Юлія Степанівна Пащенко — власниця маєтку і села, інтенсивно вела не тільки господарство, а й пильно стежила за друкованими виданнями талановитих поетів. Почувши, що російський поет Семен Якович Надсон відчуває фінансову скруту і важко хворіє на сухоти, запросила його у Носківці. Великий поет-співець народної волі прожив тут з 1885 по 1886 роки.

Озираючись через віки у минуле, привертають нашу увагу залишки панських конюшень, що прибудовані з обох боків до кінного манежу, призначеного для прогулянки коней, щоб не застоювались і їх виучки для верхової їзди. Вони вражають своїми розмірами: довжина до 40 м, ширина за 15 м, висота до 7,5 метра. Колись з них зняли дах і перекриття, стоять вони просто неба і не руйнуються понад 40 років.

До 1926 року Носковецький парк займав значно більшу територію, дві третини парку вирубали.

Посилання: wikipedia