Польське кладовище

Територія селища Голованівськ була заселена ще в III столітті до н.
про що свідчать поселення трипільської культури, виявлені у центрі
Голованівська на лівому березі річки; потім довгий час ця територія належала
до Дикого Поля. У 1609 році польський король Сізігмунт III подарував ці землі брацлавському старості В. А. Калиновському.

Вперше населений пункт Голованівськ згадується у 1764 році у документах Подільської єпархії,
де сказано про спорудження у ньому дерев'яної церкви. Першими жителями Голованівська стали вихідці з Поділля та Київщини.

Згодом у Голованівську оселилося багато поляків, а на початку ХХ століття близько половини мешканців
Голованівська складали євреї. Кожна громада, українців, поляків та євреїв,
мали свою культову споруду та цвинтар, з яких вціліли лише православна церква та синагога.

Є кілька версій походження назви селища, за однією з яких – від слова Ольвія,
оскільки саме тут у давнину розпочиналися володіння царства Ольвія (Гольвія – Гольванія – гольванівський край).  За іншою версією назва селища походить від запорізького козака Голованя, який заснував це поселення.

Довгий час Голованівськ належав польським магнатам Потоцьким основним заняттям місцевих жителів було хліборобство, особливе значення мало вирощування пшениці та ячменю, частина врожаю якого з другої половини XIX століття через Одесу відправляли за кордон, також вирощувалися цукрові буряки, було розвинене виноградарство, бджільництво та тютюновництво.