Земська школа

Нижньосироватська школа І-ІІІ ступенів імені Бориса Грінченка

З історії Нижньосироватської загальноосвітньої школи

Перші відомості про школу в селі Нижня Сироватка датуються 1732 роком. Спочатку це була церковнопарафіяльна школа, в якій двоє священників навчали семеро учнів.  У   XIX ст. вона  знаходилась  у будинку (зберігся  до нашого  час як житловий будинок),  зведеному священником  Олексієм Беляєвим для своєї доньки  Зеленської  Марії. Саме тут разом з іншими  школярами   навчався  майбутній  підприємець,  меценат  і  благодійник XIX ст. І Г Харитоненко

У 1864 р. школа була реформована в початкове народне училище, в якому працювало 2-3 вчителі  й навчалося

100 – 120  дітей переважно  заможних  селян -   не тільки  місцевих, а й  із сусідніх  сіл і  міст (с.Стецьківки, м.Суми, с. Рокитне  Курської області).

 У 1876 р. було збудоване нове приміщення  для  училища, завідувачем  і  вчителем  якого  в 1884 –1885 рр. був 

Борис Дмитрович   Грінченко – відомий  український письменник,  етнограф, педагог і  політичний   діяч. Тут народилася його донька Анастасія Грінченко, українська письменниця. До 1925 року  школа носила ім’я Бориса Грінченка.

          У 1935 році семирічна школа  була  реорганізова в середню. Перший випуск учнів  10 класу датований  1937 роком.

      У 1905 році в селі була збудована й відкрита земська школа (тепер будинок колишньої  Жовтневої школи). Учнем  цієї школи був  і  Я. А. Мамонтов –український письменник,  театрознавець, педагог.      

      Із  1922  року в ній навчалися діти селян (Нижньої Сироватки, Низів, Верхньої Сироватки, Великого Бобрика),  навчалося понад 100 чоловік. У 1925 р. школа була вже семирічною.

            За радянських часів у селі працювало три школи: середня, Жовтнева  та Горівська восмирічні середні школи.

     Будинки –„філії” школи:

            1. будинок – „Біла школа”;

            2. будинок – „Червоненька школа”;

            3. будинок – „Новакова школа”;

            4. будинок – „Лименарська школа”.

      Харчування дітей у школі не було, брали дещо з дому: хліб, яблука, груші.

          Не обминули Нижню Сироватку голодомор 1932-1933 років, політичні репресії другої половини 1930 років.

     У січні 1937 року  були репресовані шість учителів місцевих шкіл Василь Степанович Панкевич – директор середньої школи, учитель хімії,  Федір Дмитрович Перцев - учитель математики, Павло Гнатович Попов – учитель української мови та  літератури, завуч школи,   Павло Іванович Василенко - учитель української мови та літератури, директор Горівської  школи,  Григорій Трохимович Павленко  – учитель біології та Григорій Петрович Луньов – учитель математики (повернувся з таборів у 50-х рр., проживав у  Бєлгородській області).

           10 жовтня 1941 року  Нижня  Сироватка була окупована німецькими військами. Навчання  в школі було припинено.

     Окупаційна влада  відновила навчання в початкових класах, яке після  вигнання  гітлерівців не було зараховано радянською владою. Село Нижня Сироватка остаточно визволила Червона  Армія від фашистів у вересні 1943 року.     Уже з  вересня 1943 року  в нашій школі учні знову сіли за парти.

           Першим директором Нижньосироватської середньої школи після визволення села  від німецької окупації  булаТкаченко Поліна Миколаївна, а завучем – Плавіч Антоніна Несторівна. У школі працювали близько 20 вчителів, які навчали понад 250 учнів.

          Перший випуск  10-х класів у післявоєнний час був  у 1945 році.

          У другій половині  60 –х  рр. велося будівництво нового приміщення школи  на  320  місць,   що   завершилось

     у 1969 р.   Багато  зусиль  для  цього доклав Злогодух Г.С., який очолював школу  в 1964 –1973 рр.   Учительським

     та учнівським колективами на чолі з директором  було закладено  яблуневий сад  та березову алею на подвір’ї.

          У 1980 р. Нижньосироватська 8-річна школа №2 була  розформована, а її  учнівський та педагогічний колективи     влились  у  Нижньосироватську середню школу. У 1981 р. добудоване приміщення початкової школи.