Музей-садиба

Пала́цово-па́рковий анса́мбль «Са́мчики» — музей-садиба у селі Самчики на схід від Старокостянтинова (нині Старокостянтинівський район Хмельницька область). Палац є одним з найкраще збережених, що дало змогу облаштувати музей-садибу. У всеукраїнському конкурсі «Сім чудес України», проведеному в 2007 році, садиба у Самчиках була одним із номінантів від Хмельницької області.

 Садибу в селі Самчики почав облаштовувати Ян Хоєцький на початку 18 ст. З тих часів зберігся так званий Старий палац 1725 року побудови. Невиразна архітектура старої будівлі спонукала інших хазяїв використовувати її переважно як службове приміщення нового палацу.

Наступним власником був полковник Петро Чечель (1754–1843), гайсинський староста. Саме під час його господарювання маєток набув нового вигляду: було збудовано палац, два флігелі, в'їзну браму, оранжереї (серед них і теплицю відкритого типу «Сад в мурах»), стайні. Також Чечель провів реконструкцію в романтичному пейзажному стилі парку Хоєцьких. Маєток був тоді огороджений муром. Син Петра Чечеля Ян одружився з Людвікою Якубовською у 1822 році, і тоді ж батько подарував синові Самчики та інші села. Ян та Петро померли в один рік (1843), і маєток успадкувала Людвіка, а згодом Якуб, син Яна та Людвіки. Якуб продовжував розвивати освіту та культуру у своїх володіннях, наприклад, у 1854 році у Самчиках він заснував сільську музичну школу гри на духових та струнно-смичкових музичних інструментах, а також оркестр, яким керував Родерік-Август Браун, відомий польський композитор, диригент та скрипаль.

Якуб Чечель підтримав учасників польського повстання 1863 року. В бою з російською армією неподалік села Салиха він був поранений і закатований до смерті в полоні. Маєток Чечелів царат конфіскував. У січні 1867 року маєток викупив житомирський купець першої гільдії Купріян Абрамович Ляшков. Наступним власником садиби у 1870 р. став Іван Угрімов. Угрімови збудували власним коштом школу та відкрили сільську бібліотеку, за їх господарювання маєток відвідували визначні діячі культури, освіти й науки як Російської імперії, так і Європи. У 1902 році маєток викупив Михайло Шестаков (1856 — 1926 рр.), який володів ним до 1918 року.

Посилання: wikipedia