Тишкевичів. Садиба

Назва села походить від староукраїнського прізвиська (вірогідно першопоселенця) Спиця або Спичя. Повідомлення про те, що начебто «у давнину під час набігів монголо-татар, навколо села ставились оглядові вежі на яких знаходилась копиця сіна» та про «ченців-монахів» є явно легендарними та не історичними. Підземні ходи залишились дотепер, вірогідно відносяться до XVII століття.

Під час російсько-турецької війни 1768–1774 років у селі квартирували козацькі підрозділи з Гетьманщини, зокрема, Корибутівської сотні Ніжинського полку.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Спичинецької волості Бердичівського повіту Київської губернії, мешкало 672 особи, налічувалось 126 дворових господарств, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, кузня, 2 водяних млини, відбувались базари через 2 тижні. За 2 версти — бурякоцукровий завод із лікарнею.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2607 осіб (1354 чоловічої статі та 1253 — жіночої), з яких 1441 — православної віри, 937 — юдейської.

Посилання: wikipedia