Палац

Палацово-парковий ансамбль «Маєток Ілляшівка» — музей-садиба в селі Ілляшівка Хмельницька область.

Історію палацу досліджували польські дослідники Роман Афтанази, Антоні Урбанський, Станіслав Лоза.

В ІІ половині XVIII ст. власником Ілляшівки став летичівський суддя, а пізніше підстароста Томаш Дорожинський. В 1800 р. Дорожинський переписав всі гроші та володіння в спадщину своїй другій дружині Гелені Четвертинській, братам та племінникам. Але після смерті пана рідня не могла поділити спадщину і продала її, поділивши гроші між собою. Маєток в Ілляшівці було продано Адаму Букару (1739–1793), житомирському земському судді і його синові Северину Букару (1773–1853), майбутньому мемуаристові.

Саме Северин Букар наприкінці XVIII ст. розпочав будівництво палацу в стилі класицизму. Деякі джерела стверджують, що палац-резиденція була побудована за проектом відомого архітектора Домініка Мерліні. Але достеменних фактів про це не залишилось — під час революції (1917–1921 рр.) архіви палацу були знищені. Пізніше зовнішній вигляд палацу змінився - напвікруглі фронтони та використання трикутних фронтонів над всіма вікнами характерно для середини ХІХ ст.

Пізніше Северин Букар передав маєток у спадок дочці Клотильді, яка була дружиною Владислава Бернатовича. В 1830 р. Бернатовичі продали Ілляшівку Ігнацію Дорожинському. До 1917 р. власниками Ілляшівки були діти та онуки Дорожнинського.

Під час Першої світової війни палац був пограбований, але зберіг свою архітектуру. У 1920 рр. при наступі польських військ на Київ солдати розвели посеред Мозаїкової зали вогнище. Але пожежі не сталося. За радянського часу палац був будинком культури. У 1980-х роках ХХ ст. внаслідок того, що в маєтку не проводились відповідні ремонтні роботи, він почав руйнуватись, завалився портик. На даний час в палаці розміщена сільська школа.

Посилання: wikipedia