Фото Домініканський монастир 1752р

Домініканський монастир 1752р

Джерело: Velocian

Монастир Внебовзяття Богородиці, домініка́нський монасти́р — монастир першого луцького католицького ордену; пам'ятка архітектури національного значення, розташована на вулиці Драгоманова, 26, в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк».

Луцький домініканський монастир засновано в третій чверті XIV століття. Довгий час він був єдиним монастирем у місті. Після Тридентського Собору життя ордену, як і загалом Католицької Церкви, змінилося, що позначилося на луцькому осідку. З початку XVII століття в пріораті відбуваються суттєві зміни, що приводять до зростання значення монастиря не тільки для міста, а й цілої Волині. Монастир активно намагається стати зразком дотримання правил та суворості монастирського життя, тут зароджується культ чудотворної ікони Луцької Богоматері; активно доповнюється бібліотека і підвищується рівень орденської школи; ще з попереднього століття діє школа для світських осіб; започатковуються установи та явища, які сильніше зв'язують монастир зі світським середовищем. В наступному столітті тенденції посилюються і монастир набуває загальнопровінційного значення поряд із монастирями Познані, Варшави, Любліна. Тут формується школа університетського рівня, коронується ікона. В середині XVIII століття кількість осіб луцького монастиря сягала 50 осіб. На зламі XVIII-XIX століть монастир зазнає кількох руйнівних пожеж, зокрема відновлюється з нуля. Проте на початку XIX століття стає столицею Руської домініканської Провінції. Однак існування Волині у складі Російської імперії унеможливлює діяльність католицьких інституцій, і в 1850 році поряд з іншими монастирями міста домініканський закривається; останні монахи покидають місто наприкінці століття.

Після касації осідку костел був розібраний, а монастир упродовж наступного часу використовувався по-різному. Сьогодні монастир домініканців є пам'яткою архітектури національного значення. Тут розміщена Волинська духовна семінарія УПЦ МП.

Посилання: wikipedia
Джерело фото: wikipedia  Автор Котис Олександр