Садиба Закре́вських

Садиба Закре́вських — пам'ятка історії, архітектури та садово-паркової культури кінця XVIII  — початку XIX століть. Розташована в селі Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області.

Засновник династії Закревських Йосип Лук'янович Закревський, генеральний бунчужний війська Запорізького, 1752 року купив хутір Березова Рудка. Ідея побудови садиби належить його сину Григорію. Він обіймав посаду маршалка Київського намісництва, тому резиденція була потрібна для дворянських зібрань.

Ідею продовжили його сини Олексій та Василь, а завершив будівництво внук Платон Олексійович. Територія садиби займає площу близько 100 га.

У 1843 і 1845—1847 роках маєток відвідував Тарас Шевченко.

В перші десятиріччя XIX ст. в західній частині с. Березова Рудка як тимчасове житло в стилі раннього класицизму, був зведений мурований житловий будинок родини Закревських. Це одноповерховий, прямокутний у плані цегляний будинок на високому цоколі з анфіладними розташуванням внутрішніх приміщень, що зберігля до нашого часу і відомий у селі як «будинок урядника». Два симетрично розташовані входи прикрашалися чотириколонними портиками доричного ордеру. Фризова частина яких оздоблена декоративними зубчиками — модульйонами. Парковий фасад споруди прикрашає тераса з двома колонами також доричного ордену та два напівкруглих барокових еркери, розміщені по сторонах із трьома вікнами, що мають напівкругле завершення. Площини стін палацу завершувалися профільованим карнизом і мають прямокутні вікна, що прикрашалися поличками — сандриками складного профілю з ліпними кронштейнами. По завершенню всіх опоряджувальних робіт на новозбудованому двоповерховому палаці, колишній житловий будинок був проданий власниками поміщику Башкірову. До 1982 р. будинок використовувався як середня загальноосвітня школа, але після завершення будівництва нової шкільної споруди, без поточних ремонтів почала занепадати. В даний час знаходиться в занедбаному стані, але незважаючи на це, продовжує зберігати всі ознаки споруди зведеної в класичному стилі.

Посилання: wikipedia