Залізничний вокзал 1909р

Залізничний вокзал станції Чернівці — вокзал станції Чернівці, головний залізничний вокзал міста Чернівців.

Історія Чернівецької залізниці починається у той період, коли місто було адміністративним центром Буковинського округу Королівства Галичини та Володимирії. 1841-го р. уряд Австрійської імперії затвердив Програму у справах залізниць, якою, серед іншого, було передбачено розвиток цієї галузі у Галичині. Лінія з Відня до Львова мала бути збудована до 31 грудня 1863 р. Після цього продовжена вже до Чернівців.

3 листопада 1861 р. новий потяг, що мав назву «Ярослав», подолав відстань між столицею імперії та центром її коронної землі.

Після цього активними темпами (у дві зміни) розпочалося будівництво залізничної гілки Львів — Чернівці протяжністю 267 км, що проходила через Ходорів та Станіславів. Незважаючи на труднощі — дорога прокладалася через мочари, гори та ліси — роботи, якими керував англієць Томас Брессей[en] (до того вже працював на залізницях Австралії та Канади), були завершені за два роки.

Перших пасажирів потягу Львів — Чернівці на той час вже столиця окремого коронного краю Герцогство Буковина зустрічала 1 вересня 1866 р. Далі залізничні шляхи прокладалися у напрямках: російському — через Новоселицю на Вінницю і Кишинів, та румунському — через Сучаву на Ясси. Прикметно, що Чернівці були одним з перших українських міст із своєю залізницею. 1869-го р. свій перший потяг зустрічав Харків, 1870-го року — Київ та Тернопіль, і лише 1873-го р. почало функціонувати залізничне сполучення з Волинню.

Старий Чернiвецький вокзал (1866—1909)
Своїх гостей, котрі добиралися залізничним транспортом, Чернівці до початку XX ст. зустрічали розташованим між сучасним вокзалом та нинішньою будівлею Кондукторського резерву дво-триповерховим залізничним, так званим «Старим вокзалом», побудованим за одним проектом з вокзалом в місті Станіслав (1866), та в 1871 р. в передмісті Сучави (Румунія) — селищі Ițcani, вокзалом Suceava Nord, який існує досі.

Посилання: wikipedia