Свято-Вознесенський храм УПЦ

Церкву зведено у 1882–1883 роках для потреб мешканців села Деміївка поблизу тогочасного Києва. Значну частину коштів на зведення церкви пожертвував пан Раузер, директор Київського цукро-рафінадного заводу на Деміївці. Урочисте освячення відбулося 18 лютого 1883 року. Першим священиком нової церкви став, ймовірно, Ієрофей Йосипович Шмигельський (1883-1887), а церковним старостою — фельдфебель у відставці Симеон Травкін. У 1887 році священиком став Ніканор Леонтійович Данкевич.

Приблизно у 1905–1910 роках при церкві було зведено церковно-парафіяльну школу, будівля якої збереглася і дотепер. Станом на 1915 рік у володінні церкви вже були, окрім школи, бібліотека, яка нараховувала близько 1200 примірників, будинок священика (1907) та будинок причту (1914), невелике кладовище. У 1917 році церкві належало 1 десятина 600 квадратних саженей землі, парафія нараховувала понад 4000 осіб.

У липні 1920 року, коли у Києві вже встановилася радянська влада, було зареєстровано парафіяльну громаду при церкві Вознесіння Господнього. У 1922 році церкву частково передано УАПЦ та деякою мірою реконструйовано. З 1922 року священиком був Дмитро Ходзицький (1886–1962), у майбутньому репресований. У 1933 році влада розпустила українську парафію, до цього у 1920-х роках було розібрано дзвіницю церкви (нову зведено у 1990-х роках). Тим не менше, храм опісля того продовжував залишатись діючим і жодного разу не закривався. Під час нацистської окупації, що в березні 1942 року настоятелем був протоієрей Микола Саранча.

Посилання: wikipedia