Гута-Пеняцька

Гу́та-Пеня́цька — село зі значною перевагою польського населення, яке існувало на теренах сучасного Львівської області (у грудні 1920 — вересні 1939 року перебувало у складі Бродівського повіту Тернопільського воєводства).

За попередніми даними, перші письмові згадки про населений пункт датуються XVIII століттям (у Йозефинській метриці 1786 року записано, що Гута-Пеняцька — «село ново осіле»). Припускається, що початково населений пункт виник як місце склодувного промислу та був заснований вихідцями з села Пеняки. Першими поселенцями були майстри-склодуви, а згодом почали селитися й інші люди. Правдоподібно, що поява цього села пов'язана з включенням Галичини до складу Австрії та колонізацією прикордонних земель, яку провадив уряд Марії Терези.

У 1931 році в селі було 172 двори, де мешкало 760 осіб.

Трагічна доля села
28 лютого 1944 року в селі були знищені всі 172 будинки та замордовано мирних мешканців (за різними оцінками від 500 до 800 осіб, включно з жінками та дітьми). Врятуватися вдалося одному поляку, який зумів утекти через дверцята, якими випускали з хати дрібну живність (зимою її тримали у хаті). Босим, у кальсонах, він зумів дістатися через ліс і яри до іншого польського села — Гутища. Обморозив пальці ніг — все це вплинуло на психіку та мову. За його словами — солдати були у німецьких військових одностроях та розмовляли поміж себе німецькою мовою.

Посилання: wikipedia