Музей "Тюрма на Лонцького"

Тюрма́ на Ло́нцького — колишня тюрма у Львові, яка використовувалася в 20 столітті як політична в'язниця польською, радянською та нацистською владами. З 2009 року — національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів.

У 1889–1890 роках на перехресті вулиць Леона Сапеги (сьогодні — Степана Бандери) та Коперника за проєктом архітектора Ю. К. Яновського була споруджена будівля австро-угорської жандармерії в стилі неоренесансу. Будівля самої в'язниці була зведена під час приналежності міста до Польщі, у 1918–1920 роках.

В тюремному корпусі знаходився Четвертий відділ Головної комендатури державної поліції, до повноважень котрого входила боротьба з «антидержавними» організаціями типу Організації українських націоналістів та Комуністичної партії Західної України. Неофіційно, тюрма спеціалізувалася на політичних в'язнях. У 1935 році в споруду було переведено слідчий відділ поліції, а в'язниця стала використовуватися як слідчий ізолятор. Під час Львівського процесу 1936 року в тюрмі утримувалися Степан Бандера, Ярослав Стецько, Микола Лебідь та інші підсудні.

Кадри з німецького кіножурналу Wochenschau, що засвідчують стан «Тюрми на Лонцького» після відходу радянської армії зі Львова
 Помилково вважається, що в 1939–1941 роках під час Першої радянської окупації в приміщенні знаходилася В'язниця № 1, розрахована на 1500 осіб. Але насправді тюрмою № 1 були «Бригідки».

Сусідній головний корпус займало обласне управління НКВС. Після нападу Третього Рейху на СРСР в червні 1941 року працівниками НКВС було розстріляно близько тисячі в'язнів (згідно зі свідченнями Начальника тюремного відділу НКВС по Львівській області лейтенанта Лермана, 924 особи).

Посилання: wikipedia