Башта Пушкіна (Генуезький замок XV ст.)

Біля лиману, навпроти башти Овідія, височіє башта Пушкіна, названа на честь російського поета Олександра Пушкіна, який був і в місті, і у фортеці. Оду «Вольность», як і інші волелюбні вірші поета, що пробуджували революційний протест, царський уряд не пробачив молодому поету. Покарання прийшло негайно. Згідно з указом його величності государя Олександра Павловича, 5 травня 1820 року Пушкіна відправили «за потребами» служби до головного опікуна колоністів Південного краю Росії, до генерал-лейтенанта Інзова. Майже 3 роки прожив поет у вигнанні в Кишиневі. Південне заслання закінчилося Одесою (там Пушкін перебував 13 місяців). Саме в Кишинівський період Пушкін відвідав Аккерман. Подробиці перебування Пушкіна в Аккермані зберегло для нас свідчення супутника поета — підполковника Івана Петровича Ліпранді. 14 грудня 1821 Ліпранді прямує до Аккерману для розслідування подій у Камчатському піхотному полку. З ним відправляється з Кишинева і Пушкін. Всього три дні: 14-16 грудня 1821 провів поет у Аккермані 15 грудня комендант фортеці підполковник Кюрто, колишній вчитель фехтування юного ліцеїста Пушкіна, запросив поета до себе у фортецю на обід. Пушкін з фортеці повернувся за північ. Він був дуже схвильований. Адже ці місця нагадали йому про такого ж вигнанця, великого Овідія. Саме тут у фортеці у поета визрів задум створення знаменитих послань «К Овидию» і народилися рядки послань:

 «Здесь, оживив тобой мечты воображенья, я повторил твои, Овидий песнопенья.»
 «К Овидию» Пушкін вважав найкращим зі всіх ранніх творів. Звертаючись до брата Льовиньки, він вигукував:

 «Каковы стихи «К Овидию», душа моя, и «Руслан» и «Пленник» и все дрянь, в сравнении с ними».
 Чому Пушкінською називають саме крайню західну башту і хто її так назвав — невідомо.

Посилання: wikipedia