Лаврівський монастир 15-17ст.

Ла́врівський монасти́р — василіанський чоловічий монастир в Україні, у селі Лаврів на Львівщині. Належить Українській греко-католицькій церкві. Заснований у середині XIII ст. Названий на честь святого Онуфрія. Один із найважливіших центрів Західної України. Унікальна пам'ятка культури та національної історії. Сакральний осередок Бойківщини. За легендою, місце поховання галицько-волинського князя Лева Даниловича.

Згідно з легендою, засновником монастиря був князь Лавр, згаданий у грамоті князя Лева Даниловича 1292 р. Як вважає історик Ігор Мицько, Лавр — чернече ім'я Великого князя Литовського (1264–1268) Войшелка, який у 1255–1257 рр. був ченцем у Преображенському монастирі в Спасі та Онуфріївському в Лаврові.

 Войшелк-Лавр був кумом Лева I Даниловича. У згаданій грамоті, виданій у Перемишлі, Лев пише, що його «дядько» (кум) князь Лавр продав монастир перемиському владиці Антонієві (документ зберігався у монастирській бібліотеці до 1939 року). Тепер відомо, що ця грамота є підробкою початку XVI століття. Але це не заперечує того, що фальсифікат ґрунтувався на справжньому переказі.

Насправді перша документальна згадка про монастир походить з 1407 р.

На архітектуру монастирської церкви свого часу вплинули триконхові з банями та безверхі храми Молдавського князівства.

В Онуфріївській лаврі свого часу зберігалася частина мощей святого Онуфрія. Це було єдине місце зберігання його мощей у Східній Європі[3] (інші частини зберігались у Константинополі, Римі та Брауншвейзі). Мощі були втрачені під час татарських набігів XVI століття.

Лаврівський є найдавнішим монастирем Святого Онуфрія в Україні, з якого цей культ швидко поширився в Галичині (Львів, Підгірці, Добромиль) та далі на схід.

Посилання: wikipedia