Святого Михаїла 1650р

Церква св. Михаїла (дер.) 1650р., Пляшева

Церква Святого Михаїла у Пляшевій стоїть понад 100 років. Долю храму можна поділити на два періоди. Перший пов'язаний безпосередньо з подіями під Берестечком 1651 року, другий — із заповідником «Козацькі могили», куди церкву перенесли з сусіднього села Острів. Проте існує в переказах і третій період існування храму. Виявляється, що спочатку церква Святого Михаїла була зведена у селі Теслугів Радивилівського району. У цьому селі у XVI столітті жив Іван Журавницький, якого вважають основоположником сатиричного вірша в українській літературі. Журавницький за свою в'їдливу сатиру заплатив життям. У церковних книгах знайдено запис, що Журавницького поховали у власному маєтку в Теслугові при храмі Святого Михаїла. Імовірно, що згодом теслугівську церкву розібрали та продали до Острова як основу для нового храму.

Стараннями острівського священника Івана Береговича постала церква Святого Михаїла. А вже через рік храмові судилось опинитись в епіцентрі історичних подій. 20 червня митрополит Іосааф благословив українське козацтво перед боєм. Митрополит також проявив героїзм у битві під Берестечком. Коли козаки, зраджені Іслам Гіреєм, відступали, митрополит Іосааф вийшов до польського війська з піднятим над головою хрестом, намагаючись у такий спосіб зупинити наступ. Священнослужитель загинув від польської стріли. Король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир був вражений мужністю митрополита, тож наказав поховати його з усіма почестями під бабинцем Свято-Михайлівської церкви.

В 1912 році церкву Святого Михаїла розібрали та перенесли на острів Журавлиха, де й розташований заповідник «Поле Берестецької битви». За переказами, назва острова походить від двох слів: «жура» та «лихо». Після бою поле буквально було усіяне кістьми полеглих тут вояків. Селяни виорювали кістки плугами через 100 і навіть 200 років після битви.

Церква Святого Михаїла у Пляшевій з'єднана підземним ходом зі Свято-Георгіївським храмом, де у саркофагах містяться останки українських і польських вояків. Головною окрасою Михайлівської церкви є дерев'яний різьблений іконостас XVII—XVIII століть, старовинні ікони «Господь Саваоф», «Святий мученик Агафонік». Остання ікона — це подарунок церкві на день її відкриття. Символічно, що день мученика Агафоніка (10 липня) збігається з днем одного з найкривавіших і водночас найгероїчніших боїв Берестецької битви. Ще один старовинний образ «Святої Великомучениці Варвари» подарував ієромонах Олексій, який зцілився тут від важкої недуги. Сьогодні храм частково відреставрований, проте богослужіння тут проводиться лише на престольне свято архістратига Михаїла.

Посилання: wikipedia