Домініканський монастир

Фундатором монастиря був великий князь Литовський Олександр Ягеллончик, який в 1497 році надав кошти для будівництва монастиря та костелу Святої Трійці. У монастирі оселилися ченці-домініканці.

При монастирі діяв шпиталь (від першої половини XVII ст.) та парафіяльна школа. Будівля монастиря ставала місцем проведення сеймиків.

Як свідчать люстрації 1765 і 1789 рр., монастирські будівлі використовувались не лише за прямим призначенням, а й для громадських цілей. На нижньому поверсі в XIX ст. були розміщені зал і канцелярія повітового суду та монастирська трапезна, а на другому — келії.

В 1799 р. костел дуже постраждав від пожежі, причому вогнем були пошкоджені як зовнішні частини, так і дерев'яне обладнання інтер'єру. У 1806 р. пошкодження були усунуті, і заново відремонтований костел діяв до 1833 р., коли від нової пожежі, що знищила понад 400 будівель у місті, він так був пошкоджений, що в 1845 р. його закрили, а в 1850 р. — цілком розібрали.

У 1850 р. згідно з указом Миколи І домініканський монастир закрито .

Після ремонту корпусів у 1897 р. розмістилося казначейство. У 1920-1930-х рр. у келіях монастиря розміщувалось повітове староство, архів та музей. З 1941 р. у келіях знаходилася комендатура 90-го прикордонного загону. Нині приміщення використовується навчальним закладом — СПТУ.

Посилання: wikipedia