Альтанка Глібова

На одній з гір альтанка Глібова

Наприкінці XVII століття Седнів став маєтністю чернігівського полковника Якова Лизогуба, а потім перейшов у спадок до його нащадків. Пам'ять про цей славетний козацький рід збереглася у кількох цікавих будівлях, що складають мальовничий архітектурний ансамбль. Це і дерев'яна Георгіївська церква, і мурована Воскресенська церква, і кам'яниця Лизогубів, і, звичайно ж, садиба з парком. Садиба була закладена в XVII сторіччі. В ній на 22 гектарах був розбитий європейський парк з каштановими алеями, білими мостиками над ровами, з каскадом фонтанів. Подальші кроки по облаштуванню садиби і парку зроблені братами Андрієм та Іллею Лизогубами, які у 1830 р. оселилися у Седневі. Були проведені значні роботи по подальшому облаштуванню садиби. Зокрема, було розширено старий парк, який згідно з віяннями моди набув рис романтизму. Тоді ж і з'явилася романтична білоколонна альтанка-ротонда на невеличкому уступі горішнього плато, звідки відкривався мальовничий краєвид.

Лизогуби були прихильниками мистецтва. Вони часто приймали у себе художників, письменників і поетів. Двічі тут бував Тарас Шевченко. Неодноразово бував у Лизогубів і Леонід Глібов, який жив у Чернігові, був видавцем і редактором друкованого видання «Черниговский листок», завідував земською друкарнею. Саме в альтанці любив відпочивати український поет. Чудовий краєвид, що відкривався з високого пагорбу, надихав поета на творчість. Стверджується, що саме у Седнєві він написав свій відомий вірш «Журба» («Стоїть гора високая»). Щоправда, ряд дослідників творчості Л. І. Глібова факт написання «Журби» у Седнєві заперечують, посилаючись на відсутність переконливих доказів[1]. У пам'ять про відомого поетя-байкаря мальовничу альтанку назвали його іменем.

wikipedia