Музей-садиба Д. К. Заболотного

Музей-садиба Д. К. Заболотного, професора, доктора медицини, академіка АН УРСР

Вперше у письмових джерелах село згадується 1756 року, тоді воно належало поміщикам Бржозовським. У 1847 році відробляли панщину 5 парних тяглових, 129 тяглових і 13 безкінних селянських господарств. Завдяки близькості чорноморських портів поміщики вирощували пшеницю на експорт.

Після скасування кріпосного права 1861 року заможні селяни купували землю в поміщиків, вирощували технічні культури, будували нові млини та олійні. Худобу продавали в Жабокричі, а хліб, фрукти, тютюн та мед возили до Одеси. Бідніші селяни працювали на будівництві залізниці Одеса-Київ, цукрового заводу в Соколівці.

В 1893 році — село Чоботарка (Чеботарка рос.) Ольгопільського повіту Чоботарської волості Подільської губернії. 334 двора (господарства). 1829 жителів обох статей.

На початку XX ст. в Чоботарці було 412 дворів і 1940 мешканців. Заможним селянам 13 вітряків, 3 олійниці. Багато селян працювали на бурякових плантаціях власника Соколівської цукроварні, якому лише в Чоботарці належало 595 десятин землі.

Нерівномірний розподіл худоби, землі, знарядь її обробітку зумовлював усе більше майнове розшарування селян. Через бідність та безземелля великої частини селян траплялись бунти проти поміщиків, незаможні селяни підтримували революційні настрої та прихід радянської влади. Під час революції 1905—1907 рр. основною формою боротьби селян Чоботарки став рух за землю.

У 1918-1921 роках село опининилося у центрі боротьби за владу між Червоною армією, військами Петлюри та Денікіна і кожен з них мав прихильників та противників серед місцевих жителів. У 1921 р. радянська влада в селі встановилась остаточно. У 1929 році утворилися колгоспи. Однак, противники радянської влади до 1930 року чинили активний опір колективізації.

У радянські часи кількість населення становила 1980 жителів.

Посилання: wikipedia Заболотне