Пристань поромної переправи

Перший пором за все моє туристичне життя без поромника річка Південний буг. Треба на інший бік, будь ласкавий - гребі))) . Ми опинився з одного боку, а парою з іншого. Ми чекали поромника, а виявилося переплив чоловік і пішов у село на роботу.

село Канава Вінницька обл 2 жовтня 2020. Автор фото Павло Воронін

Населення Канави, як і у сусідніх Соколинцях та Колюхові, займалося вирощуванням хліба, тютюну, рибальством. На околиці села на рубежі ХІХ — ХХ століть з'явилася мануфактура з валяння валянків, яку заснували євреї. Вони також тримали гать через Буг, млин, крупорушку, розпоряджалися лісом поміщика. Станом на 1905 рік Канавою з 174 подвір'ями володіє онука Болеслава Потоцького і донька графа Строганова княгиня Марія Григорівна Щербатова. До революції Немирів з навколишніми селами Мухівці, Велика Бушинка, Ведмежа, Гунька (разом 14495 десятин землі) теж були її помістями.

Перед Першою світовою війною сільським довгостаростою Канави був Тодосій Поровай. При ньому побудовано кам'яний місток через канавську річечку, що веде на Цвенівку. А попід Колюховом, за яром, що звався Руткою, на Сухій, професор-психоневролог з Одеси Микола Михайлович Попов звів літню двоповерхову дачу, заклав басейн. У 1914 році він мав 124 десятин угідь. Тоді ж у селі створюється товариство споживчої кооперації.

Посилання: wikipedia