Крупицький жіночий монастир УПЦ

Миколаївський Крупицький жіночий монастир УПЦ (МП) — православний жіночий монастир у с. Вербівка Бахмацького району Чернігівської області за 10 км від Батурина.

Входить до Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».
За переказами, заснований в ХІ ст. на березі р. Сейм (притока Десни) як чоловічий монастир  на місці явлення чудотворного образу Св. Миколая (поблизу сучасного с. Вербівка Бахмацького р‑ну Чернігівської обл.); друга назва — Крупицький — пов’язана із набігом монголо‑татар: люди, які сховалися в монастирі, страждали від голоду й молили у Бога порятунку, у відповідь на їхні молитви з неба почали падати крупи (існує легенда, що ці крупи зберігалися до часів гетьмана І. Мазепи).

Зруйнований у середині ХІІІ ст. Відновлений на поч. ХVІ ст. інокинею Мокриною.

Перший відомий намісник — Іоанн (1633—50рр.). Відтоді поступово розбудовувався, зокрема за рахунок земель і сіл, закріплених за ним гетьманом Б. Хмельницьким, Ю.Хмельницьким, І.Мазепою та ін.

Після проголошення 1669р. Батурина  резиденцією лівобережних гетьманів став одним із головних центрів культурного та релігійного життя України, а також добре укріпленою фортецею, оточеною валами з дерев’яними стінами та вежами.

1680 р. на кошти генерального судді І. Домонтовича у кращих традиціях українського бароко зведено п’ятибанний храм Святого Миколи, в іконостасі якого розміщувалася головна святиня — ікона Св. Миколи Мірлікійського.

Посилання: wikipedia