Свято-Миколаївська 1531р

Найдавніший фіскальний документ, який стосується Любомльського староства належить до 1531 року. Це – реєстр вибору ланового, але, очевидно, не з усього населення, а тільки з духовенства та мельників. Він фіксує в складі староства місто та 26 сіл. Церкви знаходилися в Любомлі, Олеську, Куснищах, Шацьку, Світязі, Головному, Любохинах, Чемні, Запіллі, Полапах, Ощі, Новосельцях, Лукові, Підгородні, Мошур, тобто одна церква приходилася приблизно на два села.
Наступний храм у селі Запілля збудований у 1763 році. Був дерев’яний у вигляді корабля, дзвіниця була побудована окремо. Простояв цей храм до 1944 року, 18 березня поляки підпалили найперше церкву, а потім спалили село. Дзвіницю, так як вона стояла окремо, на другий день підпалили німці.
Після святкування 1000-ліття Хрещення Русі у 1988 році, почалося потепління у відношенні сповідування віри з боку держави. По містах і селах почало більш відкрито відновлюватися релігійне життя: реставрувались храми, будувались нові. Ця хвиля не оминула і село Запілля Любомльського району.
У 1994 році на зборах жителів с. Запілля було вирішено розпочати збір коштів на побудову нового храму і зареєструвати громаду майбутнього Свято-Миколаївського храму с. Запілля.
Статут громади затверджено архієпископом Луцьким і Волинським Ніфонтом 16 грудня 1994 року. Свідоцтво про реєстрацію релігійної громади видане 27 січня 1995 року.
Оскільки у ці роки була нестабільна економічна ситуація в Україні, то декілька років збирали кошти, ходили колядувати. І тільки в 1998 році, коли залишились гроші після виборів, на зборах жителів було вирішено за ці кошти придбати цеглу і почати заливати фундамент нового храму.

Посилання: wikipedia