Тарасова гора

Черне́ча гора́, або Тара́сова гора́ — гора в місті Канів, складова частина Шевченківського національного заповідника «Тарасова гора», місце поховання українського поета Тараса Шевченка.

Доісторичні поселення
У другій половині І тисячоліття до н. е. на горі Московка, в урочищі Ісковщина, на Сорокопудовій, Пилипенковій та Тарасовій (Чернечій) горах знаходились ранньослов'янські поселення зарубинецької культури.

Також на Тарасовій горі виявлено 3 поселення полян, курганний могильник та 12 скарбів Х—ХІІІ століть.

Середні віки
У XVI столітті у Каневі був організований козацький монастир, в якому доживали вік бездомні та покалічені козаки. До сьогодні одна з вулиць, яка підступає до Тарасової гори, носить назву Монастирок. Та й сама гора, яка колись належала монастиреві і по якій ходили ченці в чорних ризах (чернеці), згідно з народною етимологією почала називатися Чернечою.

Шевченко і гора
Докладніше: Могила Тараса Шевченка
Новітня історія Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли на ній перепоховали Тараса Шевченка. Канівці перейменували гору на Тарасову. Влітку 1884 року за народні кошти на Тарасовій горі збудували перший народний музей Кобзаря — Тарасову світлицю, впорядкували його могилу і встановили монументальний чавунний пам'ятник-хрест за проектом академіка архітектури Віктора Сичугова.

10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю.

Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року зі встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам'ятника (скульптор Матвій Манізер, архітектор Євген Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори Василь Кричевський і Петро Костирко).

Сучасний вигляд «Тарасової світлиці»
Жандарми біля могили Тараса Шевченка, 1914 рік
Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977) і відтворена 1991 року «Тарасова світлиця» — перший народний музей Тараса Шевченка.

Оплата: Безкоштовно. Вхід в музей та екскурсіi до будинку Тараса Шевченка платний.

Посилання: wikipedia

Джерело фото: wikipedia Автор Вальдимар