Фото Свято-Покровська церква (мур.) 1907р
Dmytro37, CC BY-SA 3.0, via Wikimedia Commons

Свято-Покровська церква (мур.) 1907р

Джерело: Velocian

Покровська церква (мур.) 1907р., село Плішивець

Свято-Покровська церква — церква в селі Плішивець Полтавської області. Єдиний в Україні мурований дев'ятибанний храм, що зберігся до нашого часу. Рішенням виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів № 250 від 27.05.1969 р. будівлю взято під охорону держави, як пам'ятку архітектури місцевого значення. Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 16.09.1979 р. Покровську церкву взято під охорону держави як пам'ятку архітектури республіканського значення за № 1478.

Споруджувалася церква у 1902—1906 рр. Трудами архиєпископа Парфенія (Левицького) було висловлене побажання архітектору-художнику І. С. Кузнецову — храм мав бути мурованим і схожим на відомий дерев'яний Троїцький собор у місті Новомосковську (тепер Дніпропетровської області). Архітектор зміг не лише запроектувати в камені точну копію знаменитої козацької церкви, щоправда у зменшеному розмірі — 2/3 від об'єму оригіналу, але й удосконалив силует майбутнього храму. По завершенні будівництва перед громадою постала монументальна дев'ятибанна споруда, що підіймалася на горі над р. Псел і яку було видно за багато кілометрів.

На початку 1930-х рр. релігійну громаду зняли з реєстрації, а церкву закрили. Дзвіниця та огорожа були розібрані і цеглу використали як будівельний матеріал. Розібрали також ґанки та фонтан із басейном.

Релігійна громада відновила діяльність під час тимчасової німецької окупації села в 1942 р. Під час німецько-радянської війни споруда постраждала від прямих попадань снарядів у південний бік будівлі, наслідком чого стали кілька наскрізних пробоїн у стінах. Була зареєстрована органами радянської влади 14.02.1948 р. за № 310. Для релігійних відправ використовувала приміщення колишньої церкви площею 150 кв. м. Громада була знята з державної реєстрації у 1960 р.

У 1989 р. розпочалися роботи по реставрації споруди за проектом архітекторів В. І. Касьяненка, В. А. Павленка, С. П. Петрової, (роботи були виконані неякісно і не в повному обсязі) а в 1990 р. вона була передана релігійній громаді УПЦ.

Посилання: wikipedia