Старий цвинтар

Старий цвинтар село Храпличі
Тут, на старому цвинтарі, стояла дерев'яна церква з дзвіницею. За переказами старших жителів села Храпличі – це була третя за рахунком церква, що згоріла. Перший раз це сталося під час нападу турецьких військ наприкінці XVII століття. Тоді згоріло все, разом з ерекційним актом. Спільними зусиллями місцевої громади та коштом пароха о. Тимофія Бачинського у 1787 р. споруджено нову дерев'яну церкву. У 1905 р. її було відреставровано. Однак під час Першої світової війни у 1914 р. вона була знищена артилерійським снарядом угорськими вояками. Вони вважали, що розташовану на височині церкву використовують як спостережний пункт. До сьогодні, завдяки зусиллям мого батька Миколи Давидяка, вдалося зберегти цвинтар від саморуйнування. Батько разом з нами - моїми братами Богданом і Іваном у вільний час розчищав територію цвинтаря від самосіву, старих, вже від часу перегнилих дерев, кущів і т.д.. Щороку територію цвинтаря обкошували від трав. Інколи це також робив сільський дяк Михайло Левицький. Як пам"ять про останню пожежу, яка знищила церкву під час Першої свтової війни батько зберіг єдине з того часу дерево, мовчазного свідка цих драматичних і жахливих подій – стару вербу, яку розкололо надвоє від розриву артилерійського снаряду. Як згадку про місце, де стояла стара церква, ми допомагали батькові у тому місці встановити великий хрест. Там, на старому цвинтарі, навіки у цій землі спочиває наш пра-пра- дід Михайло Давидяк зі своєю дружиною Анною з родини Хомів. Власне від пра-пра-діда Михайла і йде наш рід. Загалом цвинтар нараховував близько сотні поховань.
Батько розказував нам, де і яких родин могили. Однак, доглядати за ними вже нема кому. З плином часу, багато людей виїхали з села і час та погодні умови поступово руйнували поховання.
Тарас Давидяк

Посилання: wikimapia